Завірені (присяжні) переклади

Виконую доручені завірені (присяжні) переклади сумлінно і неупереджено, згідно з принципами перекладацького мистецтва та формально-правовими принципами судового і юридичного перекладу. Одночасно зберігаю достовірність оригінального тексту і відповідне звучання перекладу.

Вартість перекладацьких послуг встановлюю, керуючись професійною гідністю та солідарністю з іншими польськими присяжними перекладачами, а також зважаючи на власну компетентність, професійну позицію та ділову репутацію. Таким чином, запобігаю проявам недобросовісної конкуренції: не встановлюю необґрунтовано високих або демпінгових цін за виконувані послуги завіреного (присяжного) перекладу. Охоче ділюсь своїм досвідом з іншими присяжними перекладачами, початківцями цієї професії й агентствами перекладів, проявляючи свою солідарність на шляху до забезпечення високого статусу професії присяжного перекладача в Республіці Польща, а також підвищую рівень перекладацьких послуг на польському ринку.

ЗАКОН

Від 25 листопада 2004 р.

«Про професію присяжного перекладача»

Розділ 1

Загальні положення

Стаття 1.

1. Закон визначає умови і порядок набуття та втрати права виконання професійних обов’язків присяжного перекладача, а також правила виконання цих обов’язків.
2. Положення закону не застосовуються до перекладачів мови жестів та інших систем спілкування, які не є натуральними.

Розділ 2

Набуття та втрата права на виконання професійних обов’язків присяжного перекладача.

Стаття 2.

1. Присяжним перекладачем може бути фізична особа, яка:

1) є громадянином Республіки Польща або громадянином однієї із країн-членів Європейського Союзу, Європейської асоціації вільної торгівлі (ЕFTA) – сторін договору про Європейську економічну зону, Швейцарську Конфедерацію або, на принципах взаємності, є громадянином іншої держави;

2) володіє польською мовою;

3) є повністю дієздатною;

4) не є судимою за умисні злочини, а також злочини проти системи оподаткування;

5) здобула освітньо-кваліфікаційний рівень магістра філології або освітньо-кваліфікаційний рівень магістра іншої спеціальності, та закінчила післядипломне навчання на перекладацькому факультеті відповідної мови.

6) склала іспит із перекладу з польської мови на іноземну і з іноземної мови на польську, далі за текстом – «кваліфікаційний іспит»;

2. Володіння польською мовою підтверджується складенням кваліфікаційного іспиту.

Стаття 3.

1. Державна екзаменаційна комісія, далі за текстом – «Кваліфікаційна комісія», скликається для проведення кваліфікаційного іспиту.
2. Кваліфікаційна комісія скликається і розпускається рішенням Міністра юстиції.
3. Кваліфікаційна комісія складається з 11 членів, які вирізняються високим рівнем підготовки з іноземних мов і теорії перекладу, та призначаються:

1) Міністром, відповідальним за сферу освіти: чотирьох з-поміж викладачів вищих навчальних закладів філологічного факультету;

2) об’єднаннями перекладачів: трьох з-поміж присяжних перекладачів, які є членами цих об’єднань;

3) Міністром юстиції: трьох;

4) Міністром, відповідальним за сферу праці: одного.

4. Строк повноважень Кваліфікаційної комісії триває 4 роки.
5. За заявою Кваліфікаційної комісії, Міністр юстиції може призначити не більше двох консультантів, які відповідають таким самим вимогам як і члени Комісії, для участі в проведенні іспиту з визначеної мови.
6. Членам Кваліфікаційної комісії та консультантам, про яких йде мова в абз. 5, нараховується плата за участь у роботі Кваліфікаційної комісії та повернення витрат за проїзд і ночівлю на умовах, визначених в окремих положеннях, які стосуються державних службовців або працівників органів місцевого самоврядування у бюджетній сфері, яким повертаються витрати, пов’язані із службовим відрядженням на території Республіки Польща.
7. Перед закінченням строку повноважень член Кваліфікаційної комісії може бути відкликаний, якщо він неналежно виконував свої обов’язки, не здатен був їх виконувати або відмовився від участі у роботі Кваліфікаційної комісії.
8. Офісне обслуговування Кваліфікаційної комісії під час роботи забезпечується Міністром юстиції.
9. Міністр юстиції розпорядженням визначає порядок роботи Кваліфікаційної комісії та розмір плати членам Комісії та консультантам за участь у роботі Кваліфікаційної комісії таким чином, аби забезпечити належну діяльність членів Кваліфікаційної комісії , беручи до уваги обсяг і кількість роботи, яка виникає у зв’язку з приготуванням і проведенням кваліфікаційного іспиту.

Стаття 4.

1. Кваліфікаційний іспит складається з двох частин:

1) письмовий переклад з польської мови на іноземну та з іноземної мови на польську.

2) усний переклад з польської мови на іноземну та з іноземної мови на польську.

2. Кваліфікаційний іспит вважається складеним, якщо особа складе обидві частини іспиту, вказаного в абз. 1.
3. (втратила чинність).
4. Витрати, пов’язані з проведенням іспиту, в тому числі оплата за проведення іспиту, покриваються кандидатом на присяжного перекладача.
5. Оплата за проведення іспиту перераховується до державного бюджету.
6. Міністр юстиції розпорядженням визначає розмір екзаменаційної оплати за проведення іспиту, яку сплачує кандидат на присяжного перекладача, беручи до уваги реальні витрати з організації і проведення іспиту.
7. Міністр юстиції розпорядженням визначає детальні умови проведення іспиту у письмовій і усній формах, звертаючи особливу увагу на перевірку вміння перекладу судових і офіційних документів та юридичних текстів.

Стаття 5.

1. Повноваження на виконання професійних обов’язків присяжного перекладача набуваються особою, яка склала іспит, визначений в абз. 1 ст. 4.
2. Виконання професійних обов’язків присяжного перекладача посвідчує свідоцтво, видане Міністром юстиції.

Стаття 6.

1. Особа, яка набула повноваження для виконання професійних обов’язків присяжного перекладача, отримує право виконання цих обов’язків після складення присяги і внесення її у реєстр присяжних перекладачів.
2. Особа, яка набула повноваження присяжного перекладача, подає заяву, згідно з якою вона вноситься у реєстр присяжних перекладачів, що ведеться Міністерством юстиції.
3. Міністр юстиції розпорядженням визначає взірець свідоцтва, передбаченого в абз. 2 ст. 5, та спосіб ведення реєстру присяжних перекладачів, беручи до уваги можливість ведення цього реєстру в електронній формі.

Стаття 7.

1. Присяжний перекладач складає перед Міністром юстиції присягу такого змісту:

«Усвідомлюючи значення своїх слів і відповідальності перед Законом, урочисто присягаю виконувати обов’язки присяжного перекладача добросовісно і неупереджено, зберігаючи державну таємницю чи іншу таємницю, яка захищена законом та керуючись у своїх діях чесністю і професійною етикою».

2. Після присяги присяжний перекладач ставить свій підпис під її текстом.

Стаття 8.

1. Запис присяжного перекладача у реєстрі містить:

1) ім’я і прізвище;

2) дату і місце народження;

3) громадянство;

4) місце проживання;

5) адреса для листування;

6) дату набуття професійного повноваження до виконання обов’язків присяжного перекладача;

7) номер посвідчення присяжного перекладача;

8) мову або мови, у сфері яких присяжний перекладач має повноваження до виконання професійних обов’язків;

9) інформацію про притягнення присяжного перекладача до відповідальності через неналежне виконання ним своїх професійних обов’язків;

10) інформацію про отримання ступенів і титулів в науці чи у сфері мистецтва.

2. Присяжний перекладач зобов’язаний повідомити про зміну даних у реєстрі присяжних перекладачів у 30-денний строк від дня виникнення обставин, які вимагають внесення цих змін. До заяви додаються документи, які є підставою для зміни змісту запису в реєстрі присяжних перекладачів.

Стаття 9.

1. До 31 січня кожного року Міністр юстиції публікує у офіційних виданнях реєстр присяжних перекладачів і повідомляє про це воєвод [примітка перекладача: відповідником воєводи в Україні є голова обласної державної адміністрації].
2. Воєвода надає безоплатний загальний доступ до реєстру присяжних перекладачів у спеціально визначеному для цього місці, у робочий час і приміщенні воєводської адміністрації [примітка перекладача: відповідником воєводської адміністрації в Україні є обласна державна адміністрація].
3. В опублікуванні й у реєстрах, передбачених в абз. 1 і 2, не подаються відомості, вказані у п. п. 2, 4 і 9 абз. 1 ст. 8.

Стаття 10.

Міністр юстиції надає доступ до реєстру присяжних перекладачів, за винятком відомостей, передбачених у п. п. 2, 4 і 9 абз. 1 ст. 8, у Бюлетені публічної інформації, створеному на підставі положень про доступ до публічної інформації.

Стаття 11.

1. Міністр юстиції своїм рішенням може призупинити діяльність присяжного перекладача на строк 5 років з причини невиконання ним своїх професійних обов’язків протягом строку довшого ніж 3 роки, починаючи від дати останньої дії.
2. У період призупинення діяльності присяжного перекладача Міністр юстиції, після внесення присяжним перекладачем обґрунтованого клопотання, може скасувати рішення, передбачене в абз. 1.

Стаття 12.

Міністр юстиції своїм рішенням виключає присяжного перекладача з реєстру, передбаченого в абз. 1 ст. 6 у випадку:

1) смерті;

2) недотримання вимог, передбачених в п. п. 1, 3 і 4 абз. 1 ст. 2;

3) подання присяжним перекладачем клопотання про виключення;

4) винесення щодо присяжного перекладача обвинувального вироку суду,  у виді позбавлення права виконання професійних обов’язків присяжного перекладача, який набрав чинності;

5) закінчення строку призупинення діяльності присяжного перекладача, передбаченого в абз. 1 ст. 11.

Розділ 3

Правила виконання професійних обов’язків

Стаття 13.

Присяжний перекладач має право:

1) складати і завіряти переклади з іноземної на польську мову, з польської мови на іноземну, а також перевіряти і завіряти тексти, складені вищезазначеними мовами, перекладені іншою особою.

2) складати завірені копії документів іноземною мовою, перевіряти і завіряти копії документів, складених іншою особою, іноземною мовою.

3) здійснювати усні переклади.

Стаття 14.

1. Присяжний перекладач зобов’язаний:

1) виконувати свої професійні обов’язки особливо старанно і неупереджено, відповідно до вимог, які випливають з положень Закону.

2) зберігати в таємниці факти та обставини, з якими він ознайомився під час перекладання;

3) постійно підвищувати свою професійну кваліфікацію.

2. Здійснюючи переклад імен і прізвищ з мов, які передаються за допомогою іншого алфавіту, ніж латинський, або які передаються іншими видами писемності, перекладач здійснює транслітерацію або транскрипцію цих імен і прізвищ на підставі документів, які визнані Республікою Польща і дають право перетинати кордон, або їх копій, а у випадку відсутності таких документів здійснювати переклад згідно з принципами правопису, який є чинним в країні, де було видано документ, що підлягає перекладу.

Стаття 15.

Присяжний перекладач не може відмовитися від складення перекладу в провадженні, яке ведеться на підставі закону, на виклик суду, прокурора, міліції та інших державних органів. Виняток можуть становити особливо поважні причини, які обґрунтовують його відмову.

Стаття 16.

1. Плата за виконання обов’язків присяжного перекладача визначається, з урахуванням абзаців 2 і 3, за домовленістю між присяжним перекладачем та замовником перекладу.
2. Міністр юстиції розпорядженням визначає розмір плати за виконання обов’язків присяжного перекладача, здійснені на виклик суб’єктів, передбачених статтею 15, беручи під увагу ступінь складності та обсяг перекладу.
3. Міністр юстиції розпорядженням може визначити інші ніж передбачені в абз. 2 максимальні розміри плати за виконання обов’язків присяжного перекладача, беручи до уваги ступінь складності та обсяг цих дій.

Стаття 17.

1. Присяжний перекладач веде реєстр, в якому записує дії, передбачені статтею 13.
2. Реєстр містить:

1) дату прийняття доручення та повернення документа з перекладом;

2) найменування замовника даного перекладу;

3) опис перекладеного документа, із зазначенням назви, дати, позначення документа, мови, якою він складений, особи або органу, який склав документ, та примітки про його вид, форму і стан.

4) вид діяльності, мову перекладу, кількість перекладених сторінок та складених примірників;

5) опис усного перекладу із зазначенням дати, місця, тривалості і сфери перекладу;

6) розмір стягненої плати;

7) інформацію про відмову складення перекладу на рахунок суб’єктів, передбачених статтею 15, та дату відмови, визначення органу, який викликав для здійснення перекладу та причину відмови.

Стаття 18.

1. Присяжний перекладач для завірення перекладів та завірення копій документів ставить печатку, яка містить по колу його ім’я і прізвище, а всередині вказівку мови, до якої перекладач має повноваження, а також позицію у реєстрі присяжних перекладачів, передбачену в абз. 2 ст. 6. Міністр юстиції замовляє печатку у Державній менніці [примітка перекладача: в Республіці Польща, серед інших повноважень, державні печатки виробляє менніца], на кошт присяжного перекладача.
2. На всіх завірених перекладах та завірених копіях документів, які видає присяжний перекладач, вказується номер, під яким цей переклад або завірена копія знаходиться у реєстрі. На складених перекладах та завірених копіях необхідно зазначити, чи складено їх з оригіналу документу чи з перекладу або копії, та чи цей переклад або копія були завірені, якщо так, то ким.

Стаття 19.

Присяжний перекладач, який набув право виконувати обов’язки присяжного перекладача ставить взірець підпису та відбиток печатки Міністру юстиції, Міністру з питань зовнішніх відносин, та воєводі, компетентному за місцем проживання присяжного перекладача.

Стаття 20.

1. Воєвода, компетентний за місцем проживання присяжного перекладача, здійснює контроль за діяльністю присяжних перекладачів у межах:

1) правильності і ретельності ведення реєстру;

2) стягнення плати, визначеної відповідно до положень передбачених в абз. 2 або 3 ст. 16.

2. До контрольних повноважень воєводи відноситься право вимагати від присяжного перекладача:

1) представлення реєстру;

2) пояснень у письмовій або усній формі, які стосуються виконаних дій, в тому числі інформації, яка знаходяться у реєстрі.

3. У випадку виявлення факту, що присяжний перекладач не виконує своїх професійних обов’язків довше ніж 3 роки, воєвода інформує про це Міністра юстиції.

Розділ 4

Професійна відповідальність присяжних перекладачів

Стаття 21.

1. Присяжний перекладач, який не виконує обов’язків, передбачених у ст. 14, 15, абз. 1 ст. 17 і абз. 2 ст. 18 або виконує ці обов’язки неналежно чи неретельно, підлягає притягненню до професійної відповідальності.
2. У рамках професійної відповідальності щодо присяжного перекладача застосовуються покарання у виді:

1) зауваження;

2) догани;

3) призупинення права виконання професійних обов’язків присяжного перекладача на строк від 3 місяців до 1 року;

4) позбавлення права виконання професійних обов’язків присяжного перекладача, з можливістю внесення клопотання про повторне надання права, не раніше 2 років від дати позбавлення цього права і після повторного складення кваліфікаційного іспиту, передбаченого у п. 6 абз. 2 ст. 2.

3. Інформація про покарання зазначається у реєстрі присяжних перекладачів.

Стаття 22.

1. Присяжний перекладач звільняється від професійної відповідальності після спливу 3 років від дати вчинення дії, передбаченої в абз. 1ст. 21.
2. Якщо протягом строку, передбаченого в абз. 1, порушувалося провадження у справі професійної відповідальності присяжного перекладача, строки давності професійної відповідальності продовжуються ще на 2 роки від дати закінчення цього строку.
3. Якщо цей вчинок містить одночасно ознаки злочину (в тому числі злочин проти системи оподаткування), строк професійної відповідальності присяжного перекладача не може закінчитися раніше ніж передбачено у положеннях Кримінального кодексу від 6 червня 1997 р (Офіц. Текст N 88, ст. 553, зі змінами[1]) або Кримінального податкового кодексу від 10 вересня 1999 р. (Офіц. Текст N83, ст. 930, зі змінами[2]).

Стаття 23.

1. Покарання у сфері професійної відповідальності присяжного перекладача підлягає скасуванню в силу закону, якщо від дати призначення покарання минуло:

1) 2 роки – у випадку покарання, передбаченого у п. 1 – 2 абз. 2 ст. 21;

2) 3 роки – у випадку покарання, передбаченого у п. 3 – 4 абз. 2 ст. 21;

2. Від дня погашення судимості, покарання вважається недійсним, одночасно скасовується запис про покарання в реєстрі присяжних перекладачів.

Стаття 24.

1. Провадження у справі професійної відповідальності присяжного перекладача розпочинається і проводиться Комісією з питань професійної відповідальності за клопотанням Міністра юстиції або воєводи.
2. Суб’єкт, який доручив переклад, може звернутися до Міністра юстиції або до воєводи з клопотанням про відкриття такого провадження.
3. Провадження у справі проводиться за участю особи, відносно якої воно було розпочате. Неявка без поважних причин не зупиняє провадження.
4. Захисником особи, вказаної в абзаці 3, може бути присяжний перекладач, адвокат або юрисконсульт.

Стаття 25.

1. Виправдання присяжного перекладача, визначення покарання або закриття провадження у справі здійснюється Комісією з питань професійної відповідальності.
2. Ухвали виносяться Комісією з питань професійної відповідальності, більшістю голосів, при наявності не менше половини її членів.

Стаття 26.

1. Рішення Комісії з питань професійної відповідальності може бути оскаржене присяжним перекладачем та суб’єктом, який вніс клопотання про відкриття провадження у справі щодо професійної відповідальності до апеляційного суду, компетентного за місцем проживання присяжного перекладача.
2. Міністр юстиції може оскаржити рішення у справі про закриття провадження, навіть якщо він не вніс клопотання про відкриття провадження у справі щодо професійної відповідальності.
3. Рішення, яким закінчується судове провадження у справі, не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 27.

Витяг чинного рішення про покарання, передбаченого у п. 4 абз. 2 ст. 21, негайно надсилається Міністру юстиції органом, який його видав, для усунення присяжного перекладача з реєстру.

Стаття 28.

У справах, які не регулюються законом про провадження у справі щодо професійної відповідальності, застосовується положення Кримінально-процесуального кодексу від 6 червня 1997 р. (Офіц. Текст N 89, ст. 555, зі змінами[3]), які стосуються спрощеної процедури. Не застосовуються положення про приватного обвинувача, цивільного позивача, представника громадянського суспільства, про досудове провадження та про примусові заходи, за виключенням положень про фінансове покарання.

Стаття 29.

1. Міністр юстиції своїм рішенням скликає Комісію з питань професійної відповідальності. Комісія з питань професійної відповідальності складається з 9 членів, по 4 з яких призначаються Міністром юстиції і об’єднанням перекладачів, 1 особа призначається Міністром, відповідальним за сферу праці.
2. Членам Комісії з питань професійної відповідальності нараховується плата за участь у роботі цієї Комісії та повернення витрат за проїзд і ночівлю. Плата нараховується на підставах, визначених в окремих положеннях, які стосуються державних службовців або працівників органів місцевого самоврядування у бюджетній сфері, яким повертаються витрати, пов’язані із службовим відрядженням на території Республіки Польща.
3. Міністр юстиції розпорядженням визначає порядок роботи Комісії з питань професійної відповідальності, таким чином, аби забезпечити членам цієї Комісії ефективне виконання своїх обов’язків, а також встановлює розмір плати членам Комісії за участь у роботі Кваліфікаційної комісії, з урахуванням обсягу і тривалості роботи, яка виникає у зв’язку із провадженням у справі про професійну відповідальність.

Розділ 5

Внесення змін до чинних положень, перехідні і прикінцеві положення

Стаття 30.

У декреті від 26 жовтня 1950 року про плату свідкам, експертам і сторонам у судовому провадженні (Офіц. Текст N 49, ст. 445) вводяться такі зміни:

1) абз. 1 ст. 1 викладається у такій редакції:

«Положення цього декрету регулюють розмір плати свідкам, експертам і сторонам у провадженні, що ведеться судом та іншими органами влади і юстиції, якщо інше не передбачено спеціальним законом»;

2) у назві глави – «Плата експертам (перекладачам)» – усувається слово «(перекладачам)»;

3) стаття 9 викладається у такій редакції:

«Стаття 9. 1. Експерту, викликаному судом, призначається плата за виконану роботу.

2. Експерту, викликаному судом, послугами якого суд не скористався, призначається плата за втрачений у зв’язку із цим викликом заробіток.
3. Експерту, викликаному судом поза місце його проживання, нараховуються добові та повертаються кошти, витрачені ним за проїзд і ночівлю.
4. У випадку виклику експерта для участі у розгляді кількох справ протягом одного дня, плата, передбачена в абз. 3 призначається тільки один раз.

4) абз. 1 ст. 14 викладається у такій редакції:

«1. Свідки і експерти повинні звернутися з вимогами про призначення їм плати після виконання обов’язку цього самого дня, а якщо були викликані на судове засідання, не пізніше наступного дня після закінчення засідання.»

 5) стаття 15 викладається у такій редакції:

«Стаття 15. 1. Плата свідкам, експертам і сторонам у провадженні визначається і призначається судом, а на засіданні – головуючим суддею. У випадку подання вимог після завершення розгляду справи, плата може бути встановлена і призначена керівником суду.

2. Належна плата виплачується негайно. У випадку, якщо її негайна виплата неможлива – плата пересилається поштою. Витрати за пересилку не стягуються із свідка, експерта або сторони провадження.»

Стаття 31.

У законі про відділення урядової адміністрації від 4 вересня 1997 р. (Офіц. Текст від 2003 р. N 159, ст. 1548, зі змінами[4]) у п. 3 абз. 1 ст. 24 в кінці крапка змінюється крапкою з комою і додається пункт 4 у такій редакції:

«4) присяжних перекладачів.»

Стаття 32.

У законі про судоустрій (Офіц. Текст N 98, ст. 1070, зі змінами[5]) вводяться такі зміни:

1) у частині ІV назва розділу 6 викладається у такій редакції:

«судові експерти»

2) стаття 157 викладається у такій редакції:

«Стаття 157 частина 1. Голова окружного суду визначає і веде реєстр експертів. частина 2. Міністр юстиції розпорядженням визначає порядок призначення судових експертів, виконання ними професійних обов’язків та звільнення їх від цих обов’язків. У такому ж порядку Міністр юстиції може також визначати детальні правила скликання і діяльності груп судових експертів».

Стаття 33.

1. Особи, які:

1) набули повноваження для виконання професійних обов’язків присяжного перекладача перед набранням чинності закону

абo

2) були призначені присяжним перекладачем на підставі положень, які були чинними до набрання чинності цього закону, але не склали присяги перед головою окружного суду

- стають присяжними перекладачами в розумінні Закону, за умови подання заяви про внесення їх у реєстр присяжних перекладачів, передбачений в абз. 2 ст. 6, протягом 2 років від дати набрання чинності закону. Особи, про яких йде мова у пункті 2, перед внесенням їх у реєстр присяжних перекладачів, зобов’язані скласти присягу перед Міністром юстиції, згідно зі статтею 7.

2. До поданої заяви, про яку йде мова в абзаці 1, присяжний перекладач додає посвідчення, яке підтверджує дійсність призначення його присяжним перекладачем, видане головою окружного суду, до якого цей присяжний перекладач належав.
3. Положення абзацу 1 не стосується присяжних перекладачів мови жестів.
4. Особи, про яких йде мова в абз. 1 можуть виконувати професійні обов’язки присяжного перекладача та використовувати попередні печатки присяжного перекладача, до дати внесення їх у реєстр присяжних перекладачів та одержання печатки присяжного перекладача нового зразка, однак не довше ніж протягом 3 років від набрання чинності закону.

Стаття 34.

Міністр юстиції скликає Комісію, передбачену статтею 3, протягом 3 місяців від дати набрання чинності закону.

Стаття 35.

Закон набирає чинності протягом 30 днів від дня його опублікування.

 

[1] Зміни вказаного закону оголошено як Офіц. Текст від 1997 р. N 128, ст. 840, від 1999 р., N64, ст.729 і N83, ст.931, від 2000 р. N 48, ст.548, N 93, ст. 1027 і N 116, ст.1216, від 2001 р. N 98, ст.1071, від 2003 р. N 111, ст. 1061, N 121, ст.1142, N 179, ст. 1750, N 199, ст. 1935 і N 228, ст. 2255 та від 2004 р. N 25, ст.219, N 69, ст.626, N 93, ст. 889 і N 243, ст. 2426.

[2] Зміни вказаного закону оголошено як Офіц. Текст від 2000 р. N 60, ст. 703 і N 62, ст.717, від 2001 р. N 11, ст.82 і N 106, ст.1149, від 2002 р. N 41, ст.365, N 74, ст. 676, N 89, ст. 804, N 141, ст.1178 і N213, ст. 1803, від 2003 р. N 84, ст. 774, N 137, ст. 1302 і N 162, ст. 1569 та від 2004 р. N29, ст.257, N 68, ст. 623, N 93, ст. 894, N 97, ст. 963 і N 173, ст. 1808,

[3] Зміни вказаного закону оголошено як Офіц. Текст від 1999 р. N 83, ст.931, від 2000 р. N 50, ст. 580, N 62, ст. 717, N 73, ст. 852 і N 93, ст. 1027, від 2001 р. N 98, ст. 1071 і N 106, ст. 1149, від 2002 р.N 74, ст. 676, від 2003 р. N 17, ст. 155, N 111, ст. 1061 і N 130, ст. 1188 та від 2004 р. N 51, ст. 514, N 69, ст. 626, N 93, ст. 889, N 240, ст. 2405 і N 264, ст. 2641.

[4] Зміни уніфікованого тексту вказаного закону оголошено як Офіц. Текст від 2003 р. N 162, ст. 1568, N 190, ст. 1864 та від 2004 р. N 19, ст. 177, N 69, ст. 624, N 91, ст. 873, N 96, ст. 959, N116, ст. 1206, N 141, ст. 1492 і N 238, ст. 2390.

[5] Зміни уніфікованого тексту вказаного закону оголошено як Офіц. Текст від 2001 р. N 154, ст. 1787, від 2002 р. N 153, ст. 1271, N 213, ст. 1802, N 240, ст. 2052, від 2003 р. N 188, ст. 1838, N 228, ст. 2256 також від 2004 р. N 34, ст. 304, N 130, ст. 1376 i N 185, ст. 1907.