30.05.2016
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК України. Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють.
Згідно з ч. 1 ст. 68 КПК України у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).
Залучення перекладача для забезпечення належного проведення процесуальної дії пов’язане з відповідною оплатою останньому його роботи.
Відповідно до ст. 122 КПК України витрати, пов’язані із залученням перекладачів несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик перекладача. Витрати, пов’язані із залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Так, 1 липня 1996 року Постановою Кабінету Міністрів № 710 була затверджена Інструкція про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів (далі – Інструкція).
Згідно з Інструкцією за перекладачами зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв’язку з явкою та викликом до органів досудового розслідування, прокуратури, суду. Особам, які не є працівниками підприємств, установ чи організацій, виплачується компенсація (відшкодування) за відрив від звичайних занять.
Крім того, перекладачам, якщо виконання їх процесуальних функцій пов’язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, компенсуються (відшкодовуються) такі витрати:
- вартість проїзду до місця виклику і назад;
- витрати, пов’язані з найманням жилого приміщення;
- добові.
Такі витрати не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування на відрядження.
Сума компенсації (відшкодування) за втрачений заробіток обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи. Загальний розмір виплат не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Сума компенсації (відшкодування) за відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати її розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.
Винагорода за виконану роботу перекладачам сплачується, якщо така робота не є їх службовим обов’язком.
Розмір винагороди перекладача, якщо виконана робота не є їх службовим обов’язком, обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи. Загальний розмір виплат не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.
У кримінальних провадженнях вищезазначені виплати провадяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі. Виплати компенсації (відшкодування) особі за відрив від звичайних занять і за проведену роботу провадяться за постановою (ухвалою) органу, який зробив виклик. У постанові (ухвалі) зазначаються вихідні дані для визначення суми винагороди (конкретний розмір винагороди у межах зазначених вище норм та час, затрачений особою у зв’язку з явкою за викликом і на виконання даного їй завдання).
Крім того, варто зазначити, що до вересня 2012 року розміри оплати послуг перекладачів, які залучаються до проведення певних процесуальних дій були значно нижчими. Так, винагорода за письмові переклади складала від 10 до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за один авторський аркуш (40 тис. друкованих (рукописних) знаків), а за усні переклади – від 3 до 5 відсотків неоподаткованого мінімуму доходів громадян за годину роботи.
Звичайно, збільшення розмірів оплати послуг перекладачів у вересні 2012 року шляхом внесення відповідних змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року № 710 мало на меті стимулювати перекладачів активніше надавати відповідні послуги. Разом з тим, пошук перекладача для здійснення усного чи письмового з метою залучення його до певної процесуальної дії залишається проблемним питанням.
