22.08.2016
У тих випадках, коли перекладеному документові потрібно надати «офіційності», наприклад, для подальшого подання у державні органи України, його переклад необхідно нотаріально засвідчити.
Відповідно до Закону України «Про нотаріат» (далі – Закон) та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі – Порядок), засвідчення вірності перекладу може здійснюватися як приватними, так і державними нотаріусами, а також консульськими установами України.
Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. У такому випадку текст перекладу викладається на спеціальному бланку нотаріальних документів.
Якщо ж нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус (ч. 2 ст. 79 Закону). Перед початком вчинення цієї нотаріальної дії нотаріус повинен встановити особу перекладача та пересвідчитись у його кваліфікації. Підтвердженням кваліфікації перекладача може бути, зокрема, диплом про вищу освіту за спеціальністю «Переклад». Таким чином, в цьому випадку, нотаріус засвідчує не вірність перекладу, а лише справжність підпису перекладача під перекладом та його кваліфікацію. А вже сам перекладач своїм підписом гарантує, що переклад відповідає оригінальному документові.
Такий нотаріальний переклад оформляється наступним чином: оригінал документа та його переклад скріплюються разом (прошнуровуються нитками чи скріплюються за допомогою металевих люверсів). В кінці тексту перекладу документа проставляється підпис перекладача та відповідний посвідчувальний напис нотаріуса. Первинний документ разом його перекладом повинні бути скріплені у такий спосіб, який би унеможливив їхнє роз’єднання. Уже прошиті аркуші скріплюються підписом та печаткою нотаріуса.
Іноді засвідчення вірності перекладу вчиняється при вчиненні іншої нотаріальної дії, наприклад, при засвідченні вірності копії чи посвідченні правочину, тобто нотаріусом вчиняється дві нотаріальні дії одночасно.
У тому випадку, якщо нотаріусом одночасно засвідчується і вірність перекладу документа, і вірність його копії, переклад прошивається разом з нотаріально засвідченою копією документа, без оригіналу документа. При цьому, при підготовці до засвідчення вірності копії нотаріус зобов’язаний особисто звірити з оригіналом документа копію, вірність якої він засвідчує.
Відповідно до Порядку нотаріуси можуть засвідчувати вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови, що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.
Засвідчення копій офіційних документів, які видаються органами реєстрації актів цивільного стану і надалі використовуватимуться за кордоном, нотаріусами здійснюється лише після попередньої легалізації (консульської легалізації чи проставлення апостиля) оригіналів цих документів.
Вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.
Не допускається засвідчення вірності копії документа, на підставі якого відповідні установи видають оригінал документа (довідки про народження дитини, довідки про смерть тощо).
У випадку, коли засвідчення вірності перекладу відбувається одночасно з посвідченням правочину, переклад вміщується поруч з текстом документа на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою таким чином, щоб оригінальний текст розташовувався з лівого боку, а переклад – з правого.
Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами.
Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем.
Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього.
Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
