08.08.2016
У виконавчому провадженні перекладачі відносяться до осіб, які сприяють виконанню вимог, що містяться у виконавчому документі. Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону Російської Федерації «Про виконавче провадження» (далі – Закон) при здійсненні виконавчих дій сторони виконавчого провадження або судовий пристав-виконавець можуть запросити перекладача. Перекладач залучається до участі у виконавчому провадженні у разі, якщо хоча б одна зі сторін не володіє мовою, якою ведеться примусове виконання. Цим забезпечується належна реалізація сторонами виконавчого провадження своїх прав та обов’язків незалежно від того, якою мовою вони володіють.
Відповідно до Закону до особи, що залучається в якості перекладача, висуваються наступні вимоги:
- повна дієздатність;
- досягнення повноліття;
- володіння мовами, знання яких є необхідними для перекладу.
Рішення про призначення перекладача у всіх випадках оформляється постановою судового пристава-виконавця. При цьому така постанова повинна містити всі обов’язкові реквізити, які вимагаються для постанов посадових осіб служби судових приставів, що встановлені ст. 14 Закону. Окрім цього, у мотивувальній частині постанови має бути вказівка на необхідність і причини участі перекладача, а в резолютивній – волевиявлення судового пристава-виконавця про призначення перекладача для участі в конкретному виконавчому провадженні та попередження перекладача про відповідальність за завідомо неправильний переклад.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону боржнику або стягувачу, якому потрібні послуги перекладача, судовий пристав-виконавець надає строк для його запрошення. Для сторони вчинення зазначених дій є нічим іншим, як правом, що забезпечує можливість їй залучити до виконавчого провадження таку особу в якості перекладача, яка забезпечить, на його думку, максимально адаптований до його сприйняття і правильний переклад.
Якщо ж боржник чи стягувач не забезпечать участь перекладача у вказаний строк, то судовий пристав-виконавець призначає перекладача на власний розсуд. Тобто, Законом не передбачається можливості судового пристава-виконавця, в разі пропуску сторонами встановленого ним строку, самостійно вирішувати, чи потрібно залучати перекладача чи ні, а визначає його обов’язок призначити такого, а наявність власного розсуду присутня лише у виборі кандидатури самої особи перекладача.
Основним обов’язком перекладача є правильний переклад документів чи усного мовлення.
Неналежне виконання покладених на перекладача обов’язків, а саме завідомо неправильний переклад, тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Про це перекладач попереджається судовим приставом-виконавцем перед початком виконання ним своїх функцій з перекладу. Варто зазначити, що на даний момент за таке правопорушення кримінально-правова відповідальність не встановлена. Так, стаття 307 Кримінального кодексу Російської Федерації передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад в суді або при провадження попереднього розслідування і не охоплює аналогічні правопорушення, що виникають у ході виконавчого провадження. Натомість в законодавстві Російської Федерації закріплена адміністративна відповідальність за завідомо неправдиві показання свідка, пояснення фахівця, висновок експерта або завідомо неправильний переклад при провадженні у справі про адміністративне правопорушення або у виконавчому провадженні (ст. 17.9 Кодексу про адміністративні правопорушення Російської Федерації).
За виконану роботу перекладач має право на отримання винагороди. Витрати, пов’язані з оплатою послуг перекладача, відносяться до витрат на проведення виконавчих дій.
