Правові підстави захисту прав української національної меншини у польщі

Літвін Катажина Адамівна

юрист, присяжний перекладач польської мови, Львів

 

ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ЗАХИСТУ ПРАВ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ У ПОЛЬЩІ

Введення

Значення проблеми захисту прав національних меншин зросло в Європі на межі вісімдесятих-дев’яностих років внаслідок розпаду комуністичного табору і демократизації центральноєвропейських країн. Ці події спричинили реакцію міжнародних організацій. У дев’яності роки відбулися важливі зміни в політиці відносно національних меншин. Було створено багато інституцій з захисту їхніх прав, а також підписано і ратифіковано ряд двосторонніх трактатів, які містили положення про захист національних меншин, в основному між державами Центральної та Східної Європи. Прийнято ряд важливих документів у рамках міжнародних організацій. Ці дії співпали з готовністю багатьох держав врахувати права національних меншин у внутрішній політиці, а також забезпечити їх рівноправність та можливість культивування власної тотожності [1]. Учасником цих міжнародних відносин стала також Польща.

Безпосереднє сусідство Польщі і України, що базується на подібних народних інтересах в багатьох сферах, зумовлених міцними історичними і культурними зв‘язками, сприяє міграції українців до Польщі. Тому українці – це одна з дев’яти законно визнаних національних меншин в Польщі. Вона становить також одну з найбільш численних національних меншин в цій країні. Тому проблематика польських врегулювань, що стосуються української національної меншини, цікавить в Україні все ширше коло адресатів. В Польщі проблематика захисту прав національних меншин, в основному, української, розглядається у працях деяких вітчизняних науковців, зокрема: Ярош Б., Дзюбіньська-Вуйцік К., Чирка М., Ожга А., Голось М., Дмитришин Ю., Будита-Будзинська М., Біалек Т., Бабіньський Г., Філіпек П., Вятр Й., Новіцка Е., Шмит Й., Скура А., Лодзінський С., Квасьнєвський К., Махуль-Телюс Б., Сафян С. Головною метою праці є дослідження основних правових джерел Республіки Польща, що врегульовують права національних меншин. Методологічну основу становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання, з яких основними є формально-логічний, історичний і компаративістичний.

Захист прав національних меншин у світлі польського законодавства

Згідно Конституції Республіки Польща (Dz.U. 1997 nr 78 poz. 483) (ст. 35), держава гарантує громадянам Польщі, що належать до національних меншин, свободу збереження і розвитку власної мови, збереження звичаїв і традицій та розвитку власної культури. У цій статті одночасно передбачено, що держава гарантує таким громадянам право створювати власні освітні і культурні заклади та інституції, які мають на меті охорону релігійної тотожності, а також брати участь у вирішенні справ, що стосуються їх культурної самобутності. У ст. 32 Конституції Республіки Польща закріплено заборону дискримінації з будь-якої причини, вказуючи, що усі люди є рівними перед законом і ніхто не може бути дискримінований у політичному, суспільному чи господарчому житті з будь-якої причини. У ст. 13 Конституції Польщі написано про заборонену існування політичних партій та інших організацій, програма чи діяльність яких дозволяє або передбачає расову чи національну нетерпимість.

Конституційні гарантії розповсюджуються на численні польські законодавчі акти, з яких слід вказати Закон «Про національні та етнічні меншини і регіональну мову» від 6 січня 2005 р. (Dz.U. Nr 17, poz. 141), який є, на сьогоднішній день, основним актом, що регулює у Польщі справи збереження i розвитку культурної тотожності національних меншин, спосіб реалізації принципу рівноправності осіб незалежно від їх етнічного походження, а також визначає завдання та компетенції органів урядової адміністрації та одиниць територіального самоврядування у сфері цих справ [2]. Він прямо вказує, на які виключно національності розповсюджуються конституційні гарантії: білоруську, чеську, литовську, німецьку, вірменську, російську, словацьку, українську, єврейську національні меншини.

Згідно цього закону кожна особа, що належить до національної меншини в Польщі, має право вільно прийняти рішення трактувати її як особу, яка належить або не належить до меншини. Одночасно ніхто не може бути зобов’язаним, інакше, ніж на підставі закону, виявляти інформацію про власну приналежність до меншини або виявляти своє походження, мову або релігію, а також ніхто не може бути зобов’язаним доводити свою приналежність дo даної національної меншини. Особи, які належать до меншини можуть користуватися правами i свободами, що випливають з принципів закладених у цьому законі як індивідуально, так i спільно з іншими членами своєї меншини.

Згідно ст. 5 вищевказаного закону у Польщі забороняється застосовувати будь-які засоби з метою асиміляції oсiб, які належать до національної меншини (проти їх волі). Забороняється також застосовувати які-небудь засоби з метою зміни національних або етнічних пропорцій на територіях заселених меншинами. Крім цього забороняється дискримінація з поводу приналежності дo меншини. У зв’язку з цим, польські органи публічної влади зобов’язані застосувати вiдповiдні заходи з метою сприяння повній та справжній рiвностi у сфері економічного, суспiлного, політичного i культурного життя поміж особами, які належать дo меншини і особами, якi належать дo бiльшостi. Вони зобов’язані також сприяти захисту осiб, які є об’єктом дискримiнацiї, ворожості або насильства внаслідок їх приналежності до меншини, а також сприяти укріпленню міжкультурного діалогу.

Права національних меншин забезпечуються також іншими законами Республіки Польщі, зокрема: Закон вiд 7 вересня 1991 р. «Про систему освіти» (Dz.U. Nr 256, poz. 2572 i Nr 281, poz. 2781), Закон вiд 29 грудня 1992 р. «Прo радіомовлення та телебачення» (Dz. U. Nr 253, poz. 2531), Закон вiд 4 вересня 1997 р. «Прo вiддiли державної адмiнiстрацiї» (Dz. U. Nr 159, poz. 1548 z późniejszymi zmianami), Закон вiд 7 жовтня 1999 р. «Прo польську мову» (Dz.U. Nr 90, poz. 999 z późniejszymi zmianami), Закон вiд 29 cерпня 2003 р. «Прo офiцiйнi назви місцевостей та фiзiографiчних об’єктів» (Dz. U. Nr 166, poz. 1612), Закон від 12 квітня 2001 р. «Виборча Ординація до Сейму РП i до Сенату РП» (Dz. U. Nr 46 poz. 499), Закон від 6 червня 1997 р. «Кримінальний кодекс» (Dz. U. Nr 88, poz. 553 z późniejszymi zmianami) та Кодекси адміністративної, цивільної і кримінальної процедури (вони надають представникам національних менших можливість вимагати участі перекладача).

Варто сказати, що на основі конституційних гарантій, в Польщі існують численні українські організації і заходи. Згідно інформації, поданої Міністерством внутрішніх справ і адміністрації [3] до них належать: Związek Ukraińców w Polsce, Związek Ukraińców Podlasia, Towarzystwo Ukraińskie w Lublinie, Fundacja św. Włodzimierza Chrzciciela Rusi Kijowskiej, Związek Ukrainek, Ukraińskie Towarzystwo Nauczycielskie w Polsce, Ukraińskie Towarzystwo Lekarskie, Stowarzyszenie Ukraińców – Więźniów Politycznych Okresu Stalinowskiego, Organizacja Młodzieży Ukraińskiej «PŁAST», Ukraińskie Towarzystwo Historyczne, Związek Niezależnej Młodzieży Ukraińskiej. Одночасно в Польщі видається така українська преса: «Nasze Słowo», «Nad Buhom i Narwoju» «Svitanok» (додаток до „Nasze Słowо” для дітей та організовуються такі культурні заходи: «Festiwal Kultury Ukraińskiej» w Sopocie, «Młodzieżowy Jarmark» w Gdańsku, Festiwal Kultury Ukraińskiej na Podlasiu «Podlaska Jesień», «Bytowska Watra», «Spotkania Pogranicza» – Głębock, «Dni Kultury Ukraińskiej» – організовані у м. Щецін і Гіжицько, Dziecięcy Festiwal Kultury w Elblągu, «Na Iwana, na Kupała» w Dubiczach Cerkiewnych, Festiwal Ukraińskich Zespołów Dziecięcych w Koszalinie, «Noc na Iwana Kupała» у Круклянках, Jarmark Folklorystyczny «Z malowanej skrzyni» у м. Кентжин, «Pod wspólnym niebem» у Ольштині, «Dni teatru ukraińskiego w Olsztynie». Існує також 106 освітніх закладів, де можна вивчати українську мову. В Польщі існують радіоканали, що надають програми українською мовою: Polskie Radio Białystok «Ukraińska Dumka» і Orthodoxia «Ukraińskie Słowo», а також телебачення: «Telenowyny» ( TVP Info), «Ukraińskie Wieści» (TVP Olsztyn) і «Przegląd ukraiński» (TVP Białystok).

Підсумки

Проблематика захисту прав національних меншин вже кілька десятиліть становить одну з суттєвих сфер як у науці, так і в суспільній практиці Європи. Для підсумків аналізу польських джерел, що передбачають права національних меншин, дуже важливо, що Республіка Польща на сьогоднішній день приєдналася до всіх головних міжнародних конвенцій і хартій щодо захисту прав меншин.

Підсумовуючи усе викладене вище, можна зробити висновок, що положення польського права, що стосуються національних меншин відповідають міжнародним стандартам і у відповідний спосіб захищають їхні права у всіх сферах життя. Одночасно, як вище доказано, сприяють розвитку культури і мови.

1. Таким чином, в Україні вже у 1992 р. було прийнято Закон України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 р. (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 36, ст.529), який був одним з перших нормативних актів, що регулював питання національних меншин у пострадянських країнах.
2. Праці над впровадженням у польську правову систему закону, який би регулював питання національних меншин, належали до найдовших у новітній історії Польщі і тривали аж три каденції Сейму. Його зразком став угорський Закон «Про національні меншини» від 7 липня 1993 р. Остаточно 6 січня 2005 р. Сейм ухвалив Закон «Про національні та етнічні меншини і регіональну мову». Однак від початку його прийняття він викликав суперечки у сфері деяких рішень, навіть ставився під сумнів сенс прийняття такого правового акту. З’являлися посилання на факт, що Польща є національно однорідною країною, а гарантії конкретних прав і свобод осіб, які належать до національних меншин, передбачені Конституцією і окремими законами та діючими в Польщі міжнародними стандартами (за: Białek T. Międzynarodowe standardy ochrony praw mniejszości narodowych i ich realizacja na przykładzie Białorusi, Litwy i Ukrainy. – W. 2008. – C. 31).
3. http://www.msw.gov.pl [режим доступу: 02.04.2012 р.]