13.06.2016
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК України.
Проаналізувавши норми КПК України щодо правового статусу перекладача у кримінальному процесі України, виникає низка запитань, пов’язаних з самим визначенням поняття «перекладач», з процедурою залучення перекладача до кримінального провадження, з визначенням його компетентності у знанні тієї чи іншої мови, визначенням критеріїв, при яких учасники кримінального провадження визнаються такими, що не володіють або на недостатньому рівні володіють державною мовою.
Чіткого визначення поняття «перекладач» у нормах кримінально-процесуального закону не міститься. З аналізу КПК України випливає, що перекладач є іншим учасником кримінального провадження, який залучається до кримінального провадження уповноваженими на те особами (органами). Перекладач повинен вільно володіти державною мовою, а також вільно володіти мовою учасника процесу, який потребує перекладу на мову, якою він володіє або технікою спілкування з глухими, німими та глухонімими особами.
Перед початком процесуальної дії сторона кримінального провадження, яка залучила перекладача, чи слідчий суддя або суд повинні пересвідчитись в особі та компетентності перекладача, з’ясувати його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком і роз’яснити йому його права та обов’язки, попередити про відповідальність за завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин виконувати покладені на нього обов’язки, а також роз’яснити порядок проведення тієї чи іншої процесуальної дії.
Так, проблемним є питання визначення компетенції перекладача. Залишається незрозумілим, яким чином особі, яка не володіє мовою, на яку та з якої здійснюватиметься переклад, можна перевірити, чи перекладач володіє цією мовою на належному рівні. В Україні для з’ясування цього питання не передбачено жодних процедур чи методик. Єдиним формальним підтвердженням компетентності може бути диплом перекладача. Проте, якщо йдеться про нерозповсюдженні в світі мови, то навіть і з цією формальною ознакою можуть виникати проблеми.
Ще одним проблемним питанням є визначення рівня знань державної мови особою, яка вимагає залучення перекладача. Адже не володіти/не розуміти державної мови можуть не тільки іноземці, особливо, якщо мова йде про розуміння специфічних юридичних термінів.
Щодо прав та обов’язків, то відповідно до ч. 2 ст. 68 КПК України перекладач має право:
- ставити запитання з метою уточнень для правильного перекладу;
- знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження;
- одержати винагороду за виконаний переклад та відшкодування витрат, пов’язаних із його залученням до кримінального провадження;
- заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.
Перекладач зобов’язаний:
- прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
- заявляти самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом;
- здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом;
- не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі перекладачу у зв’язку з виконанням його обов’язків.
Щодо відповідальності перекладача, то кримінальна відповідальність особи, залученої в якості перекладача, у кримінальному провадженні настає за завідомо неправильний переклад (ст. 384 КК України) та за відмову без поважних причин виконувати покладені на нього обов’язки (ст. 385 КК України). Злісне ухилення від явки до суду або органу досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, яке не має на меті відмовитись від виконання обов’язків перекладача, не утворює складу злочину і тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену статтями 185-3 і 185-4 КУпАП.
Правовою підставою участі перекладача у кримінальному провадженні є постанова/ухвала компетентного органу про залучення до участі у кримінальному провадженні/справі перекладача.
Стаття підготована з використанням інформації статті Кучинської О.П. «Перекладач в кримінальному процесі України».
