Процедура отримання дозволу на імміграцію

Якщо іноземець чи особа без громадянства бажає проживати на території України без обмежень щодо будь-яких термінів перебування, обмежень щодо в’їзду, без необхідності періодичного поновлення будь-яких документів, а також користуватися усіма правами, свободами, що й громадяни України, за певними винятками (наприклад, виборче право, право займати певні посади в державних органах влади), то такій особі необхідно оформити посвідку на постійне проживання. А видається така посвідка виключно на підставі дозволу на імміграцію.

Відповідно до українського законодавства дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів:

1. діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;
2. висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;
3. особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
4. особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;
5. особи, які раніше перебували в громадянстві України;
6. батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти;
7. особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Квота імміграції формується за категоріями іммігрантів і за регіональним принципом (з урахуванням поточної демографічної ситуації) відповідно до пропозицій центральних та місцевих органів виконавчої влади.

Квота імміграції встановлюється рішенням Кабінету Міністрів України за категоріями іммігрантів не пізніше ніж 1 березня поточного року. Так, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2015 року № 195-р загалом квота на імміграцію в Україну на 2015 рік встановлена у розмірі 6225 осіб, у тому числі для Львівської області – 155 осіб. Найбільша квота встановлена для м. Києва та Одеської області (740 та 567 осіб відповідно). Щодо категорій іммігрантів – то найбільшою є квота для батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей (3252 особи). Крім того, варто зазначити, що особи, які готові інвестували в економіку України більше 100 тис. доларів США з 2014 року можуть іммігрувати в будь-який регіон України без обмежень.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:

1. одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;
2. особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;
3. особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;
4. особам, імміграція яких становить державний інтерес для України;
5. закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України.

Заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:

1. особами, які постійно проживають за межами України, – до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання;
2. особами, які перебувають в Україні на законних підставах, – до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника,   посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Якщо іммігрує один з батьків, якого (яку) супроводжують неповнолітні діти, він (вона) повинен подати заяву чоловіка (дружини), посвідчену нотаріально, про те, що він (вона) не заперечує проти імміграції дітей разом з батьком (матір'ю). У випадку відсутності такої згоди батько (мати) повинен подати рішення відповідного державного органу про залишення дітей при батькові (матері). Зазначене рішення має бути легалізоване консульською установою України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи:

1. паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається), та копія його сторінок;
2. засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;
3. три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;
4. документ про місце проживання (в Україні та за кордоном);
5. документально підтверджені відомості про склад сім'ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо);
6. документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Ця вимога не поширюється на осіб, які є одним із подружжя, якщо другий є громадянином України, дитиною або батьком (матір’ю) громадянина України, а також на осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням. Особи, які постійно проживають за межами України, подають документ, виданий лікувальним закладом держави за місцем проживання, який підлягає легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
7. довідка, видана компетентним органом держави попереднього проживання або її дипломатичним представництвом чи консульською установою в Україні, про відсутність судимості (крім осіб, які є одним із подружжя, якщо другий є громадянином України, дитиною або батьком (матір’ю) громадянина України, а також на осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням). У виняткових випадках такі відомості можуть бути отримані ДМС чи територіальними органами і підрозділами шляхом надсилання відповідного запиту компетентним органам іноземних держав, з якими укладено договір про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах;
8. квитанція про сплату державного мита або консульського збору, якщо за дії, пов'язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством передбачена їх сплата, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.

Крім зазначених документів, окремими категоріями іммігрантів подаються:

1. діячами науки і культури – документ, що підтверджує підтримку їхнього клопотання центральним органом виконавчої влади України;
2. висококваліфікованими спеціалістами і робітниками – копії документів, що підтверджують відповідність рівня кваліфікації спеціаліста або робітника вимогам, передбаченим у переліку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці;
3. інвесторами – копія документа про державну реєстрацію іноземної інвестиції в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США;
4. повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України – копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України;
5. особами, які раніше перебували в громадянстві України, – документ, який підтверджує, що особа раніше перебувала в громадянстві України;
6. батьками, чоловіком (дружиною) іммігранта та його повнолітніми дітьми – копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні;
7. особами, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми – копія документа, що підтверджує встановлення особі статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, а також документ, що підтверджує факт безперервного проживання особи на законних підставах на території України протягом трьох років з дня встановлення їй статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;
8. опікунами чи піклувальниками громадян України або особами, які перебувають під опікою чи піклуванням громадян України – копії документів про призначення їх опікунами чи піклувальниками над громадянами України або про встановлення над ними опіки чи піклування громадянина України;
9. особами, які мають право на набуття громадянства України за територіальним принципом – документи, що підтверджують право особи на набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України «Про громадянство України»;
10. особами, імміграція яких становить державний інтерес для України – подання центрального органу виконавчої влади України про те, що імміграція особи становить державний інтерес для України;
11. закордонними українцями, подружжям закордонних українців, їх дітьми у разі їх спільного в’їзду та перебування на території України – документи, що підтверджують отримання статусу закордонних українців, або копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки із закордонними українцями.

У разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України «Про імміграцію», а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.

Загальний термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

Рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.

Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов'язані протягом періоду дії дозволу звернутися до:

- закордонних дипломатичних установ України із заявою про оформлення довгострокової візи, якщо вони постійно проживають за межами України, та після прибуття в Україну – протягом п'яти робочих днів до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання;

- до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні.

Іммігранти, які отримали посвідки, повинні зареєструватися за місцем постійного проживання, а у разі зміни місця проживання перереєструватися в порядку, встановленому для громадян України.

Дозвіл на імміграцію не надається:

1. особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;
2. особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;
3. особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
4. особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;
5. особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України;
6. в інших випадках, передбачених законами України.

Положення пунктів 1, 3 не поширюються на осіб, які є одним із подружжя, якщо другий є громадянином України, дитиною або батьком (матір’ю) громадянина України, а також на осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, рішення, прийняті центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, можуть бути оскаржені у встановленому порядку до суду.