13.03.2017
У Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 роки, схваленої Указом Президентом України від 20.05.2015 року № 276, зазначено, що на сьогодні система правосуддя не виконує поставлені перед нею завдання на належному рівні. В розділі «Аналіз нинішнього стану правосуддя» Стратегії зазначено, що у системі виконання судових рішень існують істотні проблеми, а саме: гранично низька частка фактичного виконання судових рішень, відсутність ефективної системи мотивації державних виконавців, системні недоліки у взаємодії державних виконавців з іншими державними та недержавними установами.
З метою подолання вищезазначених проблем у системі виконання судових рішень (та рішень інших органів) 8 жовтня 2015 року Верховна Рада України прийняла за основу два законопроекти: № 2506а «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та № 2507а «Про виконавче провадження». 23 березня 2016 року, після повторного опрацювання у комітеті з питань правової політики та правосуддя, тексти законопроектів були опубліковані на офіційному сайті Верховної Ради України до другого читання, в режимі очікування якого вони зараз і перебувають.
Цими законопроектами передбачається запровадження в Україні змішаної системи виконання судових рішень та рішень інших органів (далі – рішень) шляхом запровадження інституту приватних виконавців. Ці законопроекти докорінно реформують усю систему виконання рішень, у результаті чого у стягувача появиться вибір: звертатися до державного чи до приватного виконавця. Таким чином, в Україні поряд із звичними для усіх державними виконавцями, з’являються приватні виконавці.
Поняття «приватний виконавець» є новим для українського законодавства. Стаття 16 законопроекту № 2506а визначає приватного виконавця як суб’єкта незалежної професійної діяльності. Приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Окрім громадянства України, до приватного виконавця цим законопроектом встановлюється ще низка вимог, серед яких вік – не молодше 25 років, вища юридична освіта не нижче другого рівня, володіння державною мовою, стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома – не менше двох років, складення кваліфікаційного іспиту.
Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування особи, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця. Особі, яка успішно склала кваліфікаційний іспит, Міністерство юстиції України на підставі відповідного рішення Кваліфікаційної комісії видає посвідчення приватного виконавця. Посвідчення про право на здійснення діяльності приватного виконавця видається без обмеження строку його дії.
Приватний виконавець розпочинає свою діяльність з дня внесення про нього інформації до Єдиного реєстру приватних виконавців України, ведення якого забезпечує Міністерство юстиції України.
До початку здійснення діяльності приватний виконавець зобов’язаний застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами, а також організувати офіс у межах виконавчого округу.
До приватних виконавців законодавець висуває певні вимоги, подібні за змістом вимогам, що ставляться до державних службовців. Так, приватний виконавець під час здійснення своєї діяльності не може займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), інструкторської та суддівської практики із спорту та роботи в органах Асоціації приватних виконавців України) або підприємницькою діяльністю.
За вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода, яка складається з основної та додаткової. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця стягується з боржника.
Угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця.
Приватний виконавець з метою належного виконання своїх обов’язків має право залучати працівників поліції для сприяння у вчиненні ним виконавчих дій.
Приватний виконавець має право мати помічників, які працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з державним виконавцем.
На даному етапі законодавець не всі категорії виконавчих проваджень дозволить виконувати приватним виконавцям. Так, законопроектом № 2507а встановлюється перелік рішень, які не зможе виконувати приватний виконавець. До таких рішень відносяться:
– рішення про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
– рішення, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
– рішення, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
– рішення, за якими стягувачами є держава, державні органи;
– рішення адміністративних судів та рішення Європейського суду з прав людини;
– рішення, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
– рішення про виселення та вселення фізичних осіб;
– рішення, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
– рішення про конфіскацію майна;
– рішення, виконання яких віднесено законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання та ін.
Відповідно до законопроекту № 2507а рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, а рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені відповідними особами до адміністративного суду в порядку, передбаченому законодавством України. Таким чином, законопроектом впроваджується інститут судового контролю за виконанням рішень.
Стаття підготована на основі законопроекту № 2506а «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та законопроекту № 2507а «Про виконавче провадження».
