04.07.2016
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).
Правовою підставою участі перекладача у кримінальному провадженні є постанова/ухвала компетентного органу про залучення до участі у кримінальному провадженні/справі перекладача.
Особа, яка відповідно до процесуального законодавства залучена до кримінального провадження в якості перекладача, за завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов’язків несе встановлену законом відповідальність, яка може бути адміністративною або кримінальною.
Так, відповідно до ст. 384 Кримінального кодексу України (далі – КК України) «Завідомо неправдиве показання» завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем, під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді, - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, - караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Відповідальність за ст. 384 КК України настає, коли перекладач умисно неправильно перекладає показання учасника процесу, текст документу чи інші матеріали (наприклад, жести і міміку глухонімих осіб) з метою змінити їх зміст.
Таким чином, особа, залучена в якості перекладача до кримінального провадження/справи, до кримінальної відповідальності за завідомо неправильний переклад може бути притягнена за наявності наступних умов.
По-перше, переклад повинен бути неправдивим, тобто таким, що повністю або частково не відповідає дійсності.
По-друге, цей злочин може бути вчинений лише шляхом активної поведінки – дії. Тобто, перекладач повинен повідомити якісь неправдиві відомості, що стосуються тих чи інших обставин кримінального провадження, перекрутити зміст усного чи письмового мовлення при перекладі документів, показань, промов, реплік учасників процесу. Неправильний переклад матиме місце і при замовчуванні перекладачем фактів та обставин, що мають значення для справи.
По-третє, завідомо неправильний переклад повинен бути вчинений у певній обстановці – під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді.
По-четверте, неправильний переклад повинен містити відомості про факти та обставини, що підлягають встановленню та дослідженню у кримінальному провадженні, тобто мають значення для правильного вирішення справи та винесення справедливого рішення.
По-п’яте, неправильний переклад повинен бути здійснений особою, яка у встановленому законом порядку залучена до участі у кримінальному провадженні/справі, а також попереджена про кримінальну відповідальність, в тому числі і за неправильний переклад.
По-шосте, перекладач повинен усвідомлювати, що його переклад містить неправдиві відомості. Тобто, цей злочин вчиняється виключно з прямим умислом.
